"Лісові Чорти" віднайшли прапор, котрий 60 років переховували від "совєтів" у підземеллі. Заслуги та популярність юнацької організації "Пласт" на Україні та за кордоном годі переоцінити. За часів створення та й по нині пластуни позиціонують себе як товариство, що виховує силу духу, віру в Бога та щиру любов до України. Один із відомих куренів "Лісові Чорти" сьогодні святкує 85-річчя. Та головне, до Станіславова активісти привезли стяг, історія якого неймовірна. Істинний символ Чортів, котрий правдиво відображає історію нашої країни: з величі - в небуття, переслідування, нищення... і визнання.

   13-ро львівських пластунів далекого 1922 року вирушили в мандрівку. Довго блукали, та поблизу печер села Розгірче врешті натрапили на дорогу. Того часу брудні та втомлені юнаки зустріли бабусю, місцеву жительку. «То лісові чорти вийшли!» - вигукнула старенька. Та так припало до душі таке прізвисько, що пластуни, а серед них Ігор та Юрій Старосольські, Олександр Пясецький вирішили створити гурток, згодом – курінь та й почали звати себе Лісовими Чортами. Зазнали ув’язнень та репресій старі чорти свого часу. Багато хто змушений був покинути Україну та емігрувати. Проте сьогодні ідеї та пропагування кодексу ЛЧ мають добру підтримку як за кордоном, так і на місцевому рівні.

   Великою сенсацією була знахідка першого курінного прапора Лісових Чортів. В чому цінність стягу, спитаєте? А вишитий він ще у 1927 або ж 1928 роках, шитий вручну та попрацювали над ним руки близьких подруг-пластунок. Лісові Чорти по праву гордяться своєю святинею, бо за переказами, сам Андрей Шептицький 22 червня 1929 року в соборі св. Юра освячував цей символ. (Від автора опублікування: Так до цього часу і не відомо хто насправді освячував прапор. За статтею Петра Ісаєва "Молоде Життя", 1929 р., освячувати ймовірно міг о. прелат Л. Куницький). Хоча є інші відомості стосовно посвяти. На той час пластові одиниці не мали власних прапорів, тому присягу на вірність на ньому складав не один курінь і головне, хорунжий Парісілюс (Юрій Старосольський), один із засновників Чортів та й «Пласту». Мати свій стяг було поважно і дорого на той час.

   Історія знахідки вражає та водночас є типовою для тих скрутних років. За часів польської влади діяльність «Пласту» та й інших громадсько-політичних організацій була заборонена. Отож, зберігання  курінного прапору каралось суворо. А опікунами святині ЛЧ стали пані Олександра Пясецька і її подруга Людмила, які мешкали у Львові. Представників радянської влади не тішила думка про те, що один з пластунських символів зберіг шанси існування. Постійне переслідування НКВС змусило наших хранителів зробити інше. Ігор Старосольський та його дружина Людмила поділили стяг навпіл. На чортівську частину прапора казали, що то шаль, а пластову де красувалась лілея, калина, дуб, блискавка та, головне, тризуб, зображення котрого було заборонене на той час, - поклали до банки, затягнули гумовою шматою, закрили кришкою та сховали глибоко у підвалі будинку по вулиці Міцкевича, 12.

   Впродовж десятків літ переказували з вуст в уста цю легенду. І тільки вересень 2006 року дав почин  до пошуку стягу. Людмила Старосольська, котрій зараз 88 років, зуміла пригадати місце сховку. Згодом було прийняте рішення про те, що прапор ЛЧ потрібно віднайти.

   - Отже, коли ми (Від автора опублікування: фаміліянти МФ "Близниця") все-таки отримали дозвіл від місцевої влади та почали розкопи у підвалі будинку  по вулиці Листопадового чину, - розповідає Іван Петляк, навіть тоді ми сумнівалися в успішності проведення нашого задуму. Адже скільки років… , зміна власників квартири та й радянська влада у свій час не дрімала. Окрім того, кілька сусідніх будинків на вулиці згоріло, кілька перебудували. Страх сплутати адресу був великим. І ось кавалок глини. Саме так це виглядало. І тільки тоді, коли фахівці з реставраційних робіт почали поволі розгортати оберемок, ми зрозуміли, - це був наш стяг.

   Практичне пластування -  ось основні ідеї Лісових Чортів: фізичний гарт, вишкіл та підготовка до екстремальних ситуацій у природі.

   Днями в Івано-Франківську відбулась «Чортівська галерея» - це презентація кодла «Хом’як» - Великого Племені Лісових Чортів. Сім років пройшло з часу заснування його тут, на Прикарпатті. Як розповів нам отець Іван Петляк, один із першохідців місцевого Пласту: «По перервах, а це був початок 90-тих, коли ми починали пластувати, нас прирівнювали до піонерів. Галстуки, вишкільні табори… Мало хто знав, що національна свідомість та сила характеру у пластунів на першому місці».

   Куток зі стендами, які позиціонують Лісових Чортів, старі видання, датовані 20-40-ми роками, «Кодекс ЛЧ», відзнаки та символіка, безліч світлин і славно звісний курінний прапор – все тут «Чортівській галереї».

   Лісовий Чорт – людина слова, сильна духом та характером. Тут всі найкращі. Молодші «Хом’яки», незважаючи на щоденні клопоти, знаходять час для мандрівок, для проведення виховних занять у курені та мають азарт до життя – життя на повні груди. 

   - Якщо в людині відсутня віра в серці їй не можна довіряти, - так говорять про головні пріоритети пластуни. – Основний принцип – бути вірним Богові і Україні та допомагати іншим.    

Автор статті Ірина Тимчишин

Джерело інформації: газета "Салон+" №27 (204),

редакція від 29 листопада 2007 року.

Стаття в оригіналі тут