Брати фаміліянти та чортеси, коханий чоловік Юрко, подруги та друзі Молодої Фамілії "Хом'як" щиро вітають дружину заступника кодлового - Оксану Лучин з Днем народження!

Хай стане дійсністю все те,
Що сном і мрією здавалось,
Щоб радість скрасила твій дім,
А серце щастям наповнялось
Хай життя в тебе буде,
Як чудова та казка,
Легка, щаслива, ніжна й прекрасна!

Брати фаміліянти та чортеси, коханий чоловік Андрій та друзі всієї родини МФ "Хом'як" щиро вітають дружину кодлового - Юліану Король з її ювілейним Днем народження!

25 – це найкраща пора:
І квітує, й сміється життя,
Неповторність променить
І тільки радість несе кожна мить!
Тож нехай так буде завжди,
Щодня квітнуть щастя сади.
У всьому успіхів і процвітання!
Хай здійсняться мрії і усі твої бажання!

Брати фаміліянти кодла МФ "Хом'як", кохана дівчина Марічка та друзі щиро вітають нашого друга - Артура Хакімова з його Днем народження!

Цей день має чарівне походження,
Бо сьогодні Твоє день народження,
Бажаємо, щоб
Сонце Тебе зігрівало,
Люди - усмішку Тобі дарували,
Природа здоров'я Тобі піднесла,
А ластівка щастя мішок принесла!
А ще романтики дружби, кохання!
Прийми же від нас усі ці вітання!
Ми знаємо цей день чарівний, не звичайний,
Тож нині здійсняться всі побажання!!!

Щиро вітаємо всіх доньок наших Братів фаміліянтів, дружин, дівчат та подруг, жінок, котрі носять славне ім'я Святої великомучениці Ірини, ранньо-християнської святої діви, що була охрещена одним з учнів апостола Павла.

Щоб Ваще здоров’я, як кремінь було,
Щоб щастя сімейне його берегло,
Щоб радість завжди була на порозі,
А лихо в далекій і вічній дорозі.
Хай поруч з Вами Ангел Ваш летить,
Убереже Вас від біди повсюди,
Нехай несе Вам радість кожна мить,
І благодать Господня з Вами буде.

  Свята Ірина була донькою македонського князя. Один з учнів св. апостола Павла охрестив її. Згодом вона навернула до святої віри також своїх батьків. Своє побожне життя Ірина закінчила як Богові посвячена дівиця, яка правдоподібно прославила Господа мученицькою смертю. Свята Православна Церква 18 травня за н. ст. святкує молитовну пам'ять св. великомучениці Ірини. Вона жила в І столітті. Багато християн-ських жінок і дівчат з того часу носять це святе ім'я. До хрещення св. Ірина носила поганське ім'я Пенелопа. Вона була дочкою правителя Лікінія з міста Магдонії. Будучи начальником міста, батько побудував там для своєї дочки Пенелопи розкішний палац, де вона проживала зі своєю вихователькою Карією. Їх оточували поганські слуги і раби. Пенелопа мала власного наставника і вчителя, на ім'я Апеліан, який навчав її різних наук. Апеліан був християнином, і часто під час навчання розповідав Пенелопі про Христа Спасителя, християнське вчення, християнські настанови і доброзичливість. Коли Пенелопа стала дорослою, батьки стали думати про її заміжжя.

  В той час Господь послав дівчині чудесне явлення. В кімнаті, де вона жила, явилися три птахи: голуб з маслиновою гілкою, орел з вінком і ворон зі змією. Вчитель Апеліан, пояснив це чудо так.

  Голуб означає доброчинність дівчини, смирення, лагідність, цнотливість. Маслинова галузка означає благодать Божу, отриману під час таїнства Хрещення, як нагороду від Господа. Змія, принесена вороном, означає диявола, який ополчиться і буде приносити дівчині скорботи, смуток і гоніння. В кінці розмови Апеліан сказав, що Господь бажає бачити її Своєю нареченою, і що вона перенесе багато страждань за свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа відмовилася виходити заміж, прийняла Хрещення з рук апостола Тимофія, ученя апостола Павла, і була названа Іриною.

  Прийнявши хрещення, Ірина стала переконувати своїх батьків прийняти християнську віру. Рідна мати дуже раділа тому, що дочка стала християнкою. Батько спочатку не боронив дочці бути християнкою, але з часом почав вимагати від дочки, щоб вона поклонялася і поганським богам. Коли свята Ірина рішуче відмовилася від цього, то розгніваний батько Лікіній наказав зв'язати дочку і кинути її під ноги сполоханим коням. Але коні відразу зупинилися. А один кінь кинувся на Лікінія, схопив його зубами за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікінія почав топтати копитами. Тоді дівчину розв'язали, і за її молитвами Лікіній, в присутності очевидців, став здоровим.

  Побачивши таке чудо, Лікіній з дружиною і людьми числом біля 3000 чоловік увірували в Христа і відреклися від поганських богів. Лікіній поселився в палаці своєї дочки і посвятив себе служінню Господу Богу. А свята Ірина далі проповідувала вчення Христової Євангелії серед поган і навертала їх на дорогу спасіння.

  Твердість віри Ірини і її терпіння навернуло біля 11000 людей до Христа в її рідному місті Мигдонії, а після цього вона пішла з проповіддю в місто Калліуполь, і далі в Ефес. В місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її кончини. Вона в супроводі свого вчителя старця Апеліана і інших християн пішла за місто в гірські печери. Ознаменувавши себе хрестом, свята Ірина увійшла в одну з печер і вхід в печеру закрили. Коли на четвертий день християни ввійшли в печеру, то тіла святої Ірини там не знайшли. Видно, що Сам Господь возніс її на небо. Пам'ять — 18 травня.

7 травня 2011 року, Івано-Франківськ відзначає 349-річчя. Святкування розпочалося біля пам'ятника Іванові Франку, до підніжжя якого влада поклала квіти. Потім урочистий парад пройшов від монумента на площу Ринок, де вібдулося офіційне відкриття Дня міста. У ньому взяли участь духовенство, міський голова Віктор Анушкевичус, голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, голова обласної ради Олександр Сич, багато мешканців Івано-Франківська та гостей із його міст-побратимів. Традиційно на День міста підготували великий святковий торт, яким почастували всіх присутніх перед міською ратушею.

В скверику навпроти лазні по вул. Низовій встановили скульптурну композицію-карусель «Круговерть ковальських міст», виготовлену на тогорічному Святі ковалів. На каруселі встановлені герби ковальських столиць світу.

Наступного року, під час «Свята ковалів 2012», на площі Шептицького планується встановити декоративну композицію «Арка на честь 350-річчя міста Івано-Франківськ» — дугу розмірами 6 на 3 метри, оздоблену символічними кованими вузликами від кожного учасника, міста, країни.

8 травня до Дня міста Івано-Франківська на площі перед міським озером в рамках щорічного фестивалю екстримальних видів спорту "Х-Гуцулія 2011" відбулись змагання серед роверистів із всієї України. Хлопці показували себе на велосипедах типу БМХ та велосипедах призначених для пересуванням по місту, так званих "стрітових велосипедах".

Незмінним організатором дійства є Івано-Франківський Клуб екстримальних видів спорту "Адреналіновий стиль".

ПЛАН ЗАХОДІВ на 7, 8 та 9 травня 2011 року тут

День міста у світлинах — у фоторепортажі.

Брати фаміліянти МФ "Хом'як" щиро вітають доньку                         о. Івана Петляка - Ірину з 13-річчям!
 

Нехай кожна мить буде повна надії 

і хай пощастить здійснити усі свої мрії!

Удачі, натхнення й духовного росту,

Хай буде в житті все легко та просто!

  В останній місяць весни, у травні, коли земля вкривається травами і квітами, коли стоять прекрасні дні і літо стукає у двері. Україна відзначає дуже світле та красиве свято - День Матері.  Мама... Це - найдорожча і найцінніша у світі людина для кожного з нас. Перші кроки, перші слова, перші здерті коліна - все це її турботи, її справи, її життя. Де б не були і щоб не робили, куди б не закинула нас доля і що б з нами не трапилося, ми знаємо, що материнське серце все відчуває, про все знає. Ми впевнені, що мама завжди поспішить нам на поміч, незважаючи на те скільки нам років - три чи тридцять. Немає в цілому світі святішої і кращої «професії», ніж материнство.

  У цей день, дорогі і рідні мами, а також ті, хто готується ними стати, прийміть наші найщиріші вітання зі святом. Бажаємо вам щастя, здоров'я, родинного тепла, любові та справжнього людського щастя. Хай ваші діти - найкращі і найгарніші у світі - приносять вам лише радість та втіху!

  У другу неділю травня в Україні, як і у всьому світі відзначають міжнародний День матері.

  Вперше свято встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. В Україні офіційно відзначається щорічно, у другу неділю травня з 2000.
  Передвісником Дня матері були весняні святкування у Давній Греції, присвячені матері усіх богів — Реї. Це їй, найбільше шанованій жінці-матері, влаштовували окремі святкування, їй належали найбільші почесті. Згодом, традиція вшанування жінки-матері потрапила до Англії. Там на початку 1600-их років, у четверту неділю Великого посту, святкували день вшанування матерів, що його називали «Неділею материнства». З поширенням християнства в Європі це святкування змінилося на вшанування «Матері Церкви». З часом воно сплелося з «Неділею материнства», і народ почав вшановувати обидва свята — і Церкви, і Матерів. У США вперше заговорили про святкування Дня матері в 1872 році.

   Щиро вітаємо нашого презацного ЛЧ Юрія Лучина та прдх. Юрка Бабецького, всіх інших фаміліянтів та друзів, котрі носять це славне ім'я в честь опікуна Пласту - Святого Юрія!

  Святий Юрій, Святий Юр, Юрій-Змієборець, Святий Георгій, Георгій Переможець (грец. Άγιος Γεώργιος — агіос Георгіос) —святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і руських (українських) князів, зокрема князів Коріятовичів. Святий Георгій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть. Святий є опікуном Пласту.

  Святий Георгій народився у III столітті в Каппадокії. Він походив із князівського роду. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з дитиною переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Георгій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Георгій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства. Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім'я віри Церкванарекла його Побідоносцем.

Шанування Святого Георгія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Георгій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів, у яких ім'я Георгія стає улюбленим. На Русі Святий Георгій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Георгія Побідоносця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі. Особливо багато для утвердження шанування Святого Георгія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто Георгія місто. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

  Впродовж усіх часів різні організації обирали собі за патрона св. Юрія як історичну постать, гідну наслідування. За патрона св. Юрія обирають і більшість скаутських організацій.

   Для пластунів св. Юрій став зразком непохитності віри, доброти та відважності.

БФ вітають себе та своїх близьких зі світлим святом Великоднем!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

  На Великдень мешканці Українських Карпат та Прикарпаття не лише славлять воскреслого Христа, а й влаштовують ігри й забави, сенс яких криється в язичницьких віруваннях. Танком та співом наші предки прощалися із зимою, вітали весну, у формі ігор спілкувалися з силами природи, просячи в них доброго врожаю, щасливої долі, здоров'я на увесь рік. Поливаний, волочільний понеділок, гра в «Жука», «Коструба», гаївки — подекуди ці ознаки язичницького свята весни можна спостерігати й нині.

  На саму Пасху після відправи і свячення кошиків з великодніми наїдками розваги влаштовують навіть священики — зазвичай просто на подвір'ї храму, в такий спосіб гуртуючи навколо церкви молодь. Якщо ще й трапиться молодий енергійний отець, то і сам охоче грає з дівчатами й хлопцями, скажімо, в «Жука». Молоді люди стають у два ряди одне навпроти одного, попарно переплітаючи руки у вигляді кріселка. Кріселко до кріселка — «Жукові» доріжка. По руках він іде нею до «голови» вервечки, а остання пара перебігає на початок доріжки. Тож вона для «Жука» й не закінчується... Цю гру учасники супроводжують співом гагілки (гаївки):

 Ходить Жучок по дубині,

А Жучиха — по ялині.

Грай, Жучку, грай, небоже,

Най ти Пан Біг допоможе.

А хто хоче Жучка мати,

Треба йому їсти дати.

Грай, Жучку...

На Жучкові черевички,

Бо сам Жучок невеличкий.

Грай, Жучку...

  Таких ігор, поєднаних зі співом гаївок, з танком, раніше знали чимало. Раніше людей не розважали «тєліки», «відаки», «сідюки»... 

  Дослідник Олекса Воропай у своїй книжці «Звичаї нашого народу» розповідає про те, як це виглядає на Гуцульщині. «Дівки того дня дають легіням (парубкам) галунки (крашанки) і писанки. Не дає сама, а ховає за пазуху, а легінь відбирає від неї, звівши уперед з нею легку боротьбу. Діставши врешті, веде дівку до води, обіллє водою, буває, що й скупає цілу». На думку автора розвідки, тут ідеться не лише про момент залицяння, а й про воду як символічне очищення.

  На Прикарпатті раніше побутував і ще один парубоцько-дівоцький великодній звичай. Про його зміст говорить назва «волочільний понеділок». Він описаний в тій же книжці, але за свідченням самих мешканців Гуцульщини, нині про нього вже не пам’ятають. Отже, у волочільний понеділок молодиці (заміжні жінки) влаштовували в себе вечорниці, де могли зустрітися і потанцювати парубки й дівчата. За танець дівчина дарувала хлопцеві писанку. Так юнаки «волочилися» селом від хати до хати, збираючи розписані яйця. Це — в минулому.

  А тепер, потрапивши в прикарпатське село на Великдень, можна побачити ось таку забаву. Як всі церковні дійства закінчаться, люд почастується свяченим, потішиться святом Воскресіння Христового в сім’ї, в родині, то виходить перейтися селом. Тим часом під церковною брамою збираються хлопці — переважно підлітки — і чатують на дівчат. За спиною ховають недовгу широченьку дерев’яну дощечку — ґонту. І як тільки яка дівчина втратить пильність (а сільські дівчата знають, що втрачати її не варто), то підбігають іззаду та дають ляпаса тією ґонтою, м’яко кажучи, по м’якому місцю. Важко сказати, що символізує така гра, але вона, вочевидь, давня, бо пам’ятають її із своєї юності і найстаріші люди.

  За тривалу історію наш народ вигадав чимало способів відсвяткувати Пасху весело. Існує ціла серія ігор з великодніми яйцями. Їх дарують близьким, ними «змагаються» — двоє стукаються своїми крашанками, і чия розіб’ється, той віддає свою власнику міцнішої й таке інше.

  А ще існує дещо дискримінуюча слабку стать традиція дзвонити на Великдень та в повеликодні дні у церковний дзвін. Робити це можуть всі бажаючі хлопці. А дівчатам — зась. І хто постоїть під калатаючим дзвоном, кажуть, буде особливо здоровим.

  Цілий тиждень після Великодня називається Світлим. Святкування тривають три дні — в неділю, понеділок і вівторок. На третій день люди ходять в гості одне до одного, частуються, діляться радістю. А завершує цей період Провідна неділя — через тиждень після Паски. Останнє свячене яйце з великоднього кошика належиться з’їсти саме в цей день. Свято закінчилося. Відлунали гаївки, скінчилися особливі великодні забави. Потішилися — і за буденну працю.

                       Дорогі друзі! Шановні Брати Фаміліянти!

  12 квітня усі пластуни світу від наймолодших до найстарших святкують 99-ту річницю із дня складання першої Пластової присяги. Вітаємо всіх вас із цією великою датою у нашій історії.

  Сьогодні Пласт — це одна з найбільших виховних організацій України, яка навчає сильних духом і тілом, енергійних, розумних, ініціативних та небайдужих молодих людей, залишаючи простір для їх власних думок та дій.

  Попереду, друзі, нас очікує 100-літній ювілей Пласту, лише разом ми зможемо підготуватись належним чином до цієї дати та відзначити її на найвищому рівні.

  А всім вам бажаємо згадати День своєї Пластової Присяги чи Новацької Обіцянки та пронести її через ціле своє життя.

     Привітання з нагоди 99-ліття Дня Пластової Присяги від Богдана ГаврилишинаДжерело: Пластовий портал: Твоя віртуальна домівка